Шановні пані та панове,

Дозвольте висловити щиру подяку всім вам, хто не пошкодував суботнього вечора та прийшов сюди, щоб познайомитися, напевне вперше в Сінгапурі, з сучасним українським кінематографом.

Маю честь та приємність подякувати організаційному комітету кінофестивалю Європейського Союзу за його допомогу. Особливу подяку хотів би висловити Марку Унгехоєру, послу, главі Делегації Європейської Комісії в Сінгапурі, а також Вальдемару Дубаньовському, дуаєну дипломатичного корпусу та польському послу в Сінгапурі, завдяки яким стала можливою участь України у цьому кінофестивалі.

Хотів би скористатися нагодою та додати ще одне «вперше»: українська кінострічка вперше включена до кінофестивалю Євросоюзу в Сінгапурі. Відбувається це за півроку до того, як Україна та ЄС передбачають укласти Угоду про асоціацію – фундаментальний двосторонній документ.

Є глибокий символізм у тому, що за багато тисяч кілометрів від Європи відбуваються такі об’єднуючі процеси, триває відновлення місця України у сім’ї європейських народів. Прикметно, на мою думку, що тут і зараз мистецька сфера в цьому випадку відіграє таку єднаючу роль.

Маю наголосити, що події фільму Михайла Іллєнка, відомого в Україні та і за її межами кінорежисера, мають реальне підґрунтя. У ньому йдеться про українського пілота Івана Даценка, який у роки 2-ї Світової Війни був радянським офіцером. Його вважали загиблим, коли керований ним літак був збитий над ворожою територією у 1944 році. Але цього не сталося.

У кінці 60-х минулого століття про його майже містичні пригоди стало відомо. Тоді до членів делегації СРСР, що перебувала в Монреалі, Канада, для участі у Всесвітній виставці, підійшов ватажок індіанського племені та заговорив до них українською мовою.

Після розпаду Радянського Союзу родичі Івана Даценка намагалися дізнатися про нього бодай що-небудь. Однак ще на початку 70-х проживання індіанців у резерваціях в Канаді було законодавчо скасоване, відтак жодних достовірних свідчень про індіанського ватажка українського походження не можливо було віднайти.

То ж запрошую переглянути фільм про Того, хто пройшов крізь вогонь.

Дякую за увагу.

,