Насправді герої гинуть, але не вмирають. Щоб увійти у безсмертя вони часом жертвують життям.

Їм не випала доля на власні очі побачити, що їхній подвиг надихнув мільйони українців стати до лав захисників Вітчизни від російсько-терористичної, ординсько-бандитської навали, влитися у небачений за масштабом і жертовністю волонтерський рух, навіть просто втратити статки, але при цьому набути почуття власної гідності і шани до словосполучення: "Моя Батьківщина - Україна!"

Замислюючись над тим, якою має бути достойна відповідь нас, живих, на їхній мовчазний заповіт, знаходжу одне слово: небайдужість. Так, ворога слід нищити. Побратима - берегти і підтримувати. А як бути з байдужими? Стверджую: сьогодні байдужих немає! Якщо твоя Батьківщина Україна, і ти це сприймаєш усім серцем - ти побратим. Коли ж це мірило для тебе нічого не варте - ворог. Тоді дарма чи ти "ватник", чи "вишиватник", просто самовикреслись з числа тих, хто сміє називати Україну Батьківщиною.

Справа ж небайдужих сьогодні - у будь-який спосіб відстоювати свободу України і вже нині розбудовувати її такою, про яку мріяли справжні українці - представники різних народів, що назавжди стали воїнами Небесної Сотні.

Слава Україні!

З повагою до кожного з вас,

Павло Султанський

Посол України у Сінгапурі