Понад 1,2 млн. людей чотири дні годинами рухалися багатокілометровою чергою, щоб на відведену ритуалом мить схилитися на знак шани перед тим, кого молода сінгапурська нація без примусу і лукавства іменує своїм батьком.

У вересні 2010 року мені випало супроводжувати пана Лі Куан Ю, який перебував у Києві з візитом. Висловлене ним тодішнім лідерам України лише зараз, рік по тому, як ми здобули справжню незалежність, поволі почало втілюватися. Тоді пролунали, здавалося б, прості, але пророчі речі: визначте кілька пріоритетів впровадження реформ і дійте рішуче; розпочніть наступ на корупцію; другою мовою зробіть англійську.

Зерна здорового глузду, яким пан Лі керувався все своє життя, до нашої біди впали тоді на спраглий виключно до наживи ґрунт.

Сьогодні ж, в умовах триваючої проти нас другий рік поспіль російсько-терористичної війни, українське суспільство не має дозволити своїм слугам з влади ухилитися від вимог Майдану, зневажити гасла Революції Гідності, забути жертовність Небесної Сотні. Сьогодні згадками про сінгапурський досвід реформ та боротьби з корупцією пересипані виступи політиків і матеріали у ЗМІ. Сьогодні справою честі стає прочитання Мемуарів Лі Куан Ю в оригіналі.

Пан Лі надзвичайно потужно запалив зірку Сінгапуру: крихітна острівна країна за якихось півста років глобалізувалася, згенерувала численні приклади успішного розвитку, примножила статки своїх мешканців, безпекою та умовами ведення бізнесу, освітою і медициною привабила тут жити багатьох з вас, моїх земляків.

То ж коли пролунає сирена Сил цивільної оборони, приєднаймося до вшанування видатного сина Сінгапуру і його батька-засновника, згадаймо тієї хвилини, що пан Лі Куан Ю вірив у нас та залишив частку себе і нашій Неньці-Україні.

З повагою до кожного з вас,

Павло Султанський

Посол