Він змалював докладну картину того, як в Україні визрівали події, що призвели до Революції Гідності на Майдані, як сусідні ЄС та Росія намагалися впливати на внутрішньо українські процеси. Йшлося про численні недоліки у позиції Брюсселя щодо європейських прагнень України, а з іншого боку – про намагання занепадаючої як нащадка імперії Росії «всмоктати Україну у власні геополітичні проекти», у тому числі шляхом анексії АРК та спроб загарбання низки територій на українському сході та півдні.

У рамках дискусії, що розгорнулася після лекції, посол України у Сінгапурі Павло Султанський подякував вченому за спроби об’єктивного аналізу подій в та довкола України. При цьому було підкреслено принципову хибність твердження про так звану «передачу Криму Україні Хрущовим», оскільки у рамках чинного на той час законодавства всі відповідні процедури здійснювалися згідно з чинним правом СРСР. Було, серед іншого, наголошено, що твердження про поділ українського суспільства ледь не навпіл на проросійських, чи прозахідних прихильників є, щонайменше, легковажним, і вартувало б визнати, що переважаюча більшість громадян України є проукраїнськими.