Прокладаючи шлях до миру: спільна робота задля повернення українських дітей, незаконно затриманих цивільних осіб та військовополонених

28 та 29 вересня Канада, Україна та Норвегія зібрали міністрів закордонних справ і міжнародних партнерів у Торонто на конференцію «Шляхи до миру: Друга міжнародна конференція з питань повернення українських дітей, утримуваних цивільних осіб та військовополонених». За підсумками конференції в Торонто посли Канади, України та Норвегії спільно підготували авторську статтю про повернення українських дітей, цивільних осіб та військовополонених додому.

Щоранку о 9:00 Україна зупиняється.

У містах по всій Україні гучномовці, які зазвичай використовуються для попередження про наближення російських авіаударів, транслюють рівномірне цокання годинника.

Повні життя міські вулиці затихають.

Світлофори перемикаються на червоне. Автомобілі зупиняються.

На одну хвилину вся країна завмирає.

У такому жвавому місці, як Сінгапур, де суспільне життя визначається стабільністю та звичним ритмом, уявіть, якби офісні вежі та станції метро раптом зупинилися.

Ця, здавалося б, далека для уяви картина, на жаль, є щоденною реальністю для України - загальнонаціональним актом вшанування пам’яті тих, хто загинув унаслідок збройної агресії Росії. На робочих місцях, у домівках, школах, на ринках та автомагістралях українці зупиняються, щоб вшанувати тих, хто віддав життя, захищаючи суверенітет і свободу своєї країни, та згадати тисячі цивільних осіб, які загинули внаслідок російської агресії.

Ця тиша також відображає порожнечу, яку відчувають тисячі сімей, чиї близькі досі не повернулися додому.

Серед них тисячі українських дітей, яких Росія насильно перемістила та незаконно депортувала протягом своєї війни проти України. Відірвані від своїх родин і громад, багато хто з них втратив частину своєї основної ідентичності: мову, культуру і навіть імена.

Інші - це цивільні особи, незаконно затримані на тимчасово окупованих територіях Росією. Багато хто з них зазнав переслідувань за викладання рідної мови, збереження своєї культури, виступи проти окупації або розповсюдження правди про те, що вони на власні очі побачили. Деяких перевели до місць ув’язнення в Росії, де їх утримують без належного судового розгляду, позбавляють можливості спілкуватися з близькими, не забезпечують належною медичною допомогою та не допускають до них незалежних спостерігачів.

Для українських військовополонених, які перебувають у російському полоні, умови залишаються не менш тривожними. Ті, хто повернувся, розповідають про жорстоке поводження, тоді як незалежні організації задокументували поширені випадки зловживань, зокрема катування та сексуальне насильство.

Це не побічні наслідки війни Росії. Дії Росії є повторюваними та добре задокументованими порушеннями міжнародного права, які здійснюються у великих масштабах у спробі зламати волю українського народу.

За кожною справою стоїть людська історія: батьки, які чекають на дитину, чоловік або дружина, які чекають на телефонний дзвінок, родина, яка чекає на повернення близької людини додому. Для більшості сінгапурців мир і родина є ядром, навколо якого обертається повсякденне життя, що робить ці історії потужним нагадуванням про те, чого війна позбавляє звичайних людей.

Ми знаємо, що справжній вимір миру проявляється саме в цих людських історіях. Він полягає в тому, що дитина повертається до своєї родини, цивільна особа звільняється з незаконного ув’язнення, військовополонений возз’єднується зі своїми близькими, а громада отримує можливість оговтатися та відбудуватися.

Масштаби цієї проблеми величезні, і жодна країна чи організація не може вирішити її самотужки. Успіх потребує сталої співпраці між урядами, міжнародними організаціями, гуманітарними структурами та громадянським суспільством.

Саме тому Канада, Україна та Норвегія 28 і 29 вересня зібрали в Торонто міністрів закордонних справ та міжнародних партнерів на конференцію «Шляхи до миру: Друга міжнародна конференція з питань повернення українських дітей, утримуваних цивільних осіб та військовополонених».

Спираючись на прогрес, досягнутий під час міністерської конференції з цієї ж теми, яку наші три країни провели в Канаді у 2024 році, конференція об’єднала міжнародних партнерів задля підтримки зусиль України з повернення, реабілітації та реінтеграції депортованих українських дітей, незаконно затриманих цивільних осіб та військовополонених.

Їхнє повернення є гуманітарним імперативом і має вирішальне значення для будь-якого мирного процесу, сприяючи зміцненню довіри та закладаючи основу для справедливого, тривалого та сталого миру. Кожна людина, яка повернулася, возз’єднує родину. Кожна возз’єднана родина зміцнює громаду. А кожна громада, яка відновлюється та процвітає, допомагає відбудовувати Україну.

Щоранку мільйони українців зупиняються, щоб вшанувати пам’ять тих, кого вже немає, і тих, хто ще не повернувся. Вшановуючи їхню пам’ять та виявляючи надзвичайну мужність і винахідливість, вони також відновлюють те, що зруйнувала Росія, піклуються одне про одного та зміцнюють громади, які російська агресія намагалася розірвати.

Ми сподіваємося, що «Шляхи до миру» спонукатиме міжнародну спільноту не лише для того, щоб разом з Україною зупинитися на хвилину мовчання, а й для того, щоб діяти разом з нею, допомагаючи повернути додому кожну депортовану дитину, кожного незаконно затриманого цивільного та кожного військовополоненого.